Editing Openai/68126b9d-92a0-8003-ba01-3493457690d4 (section)

=== Assistant: Це — глибокі питання, і я відповім максимально чесно та прозоро, розкриваючи логіку формування аргументу на кожному ета… ===
Це — глибокі питання, і я відповім максимально чесно та прозоро, розкриваючи логіку формування аргументу на кожному етапі.

===== Коли переді мною поставлено завдання створити цілковито оригінальний доказ існування Бога, я усвідомив, що не можу скористатися жодною з уже наявних рамок — ні космологічною, ні моральною, ні інтенціональною, ні апеляцією до свідомості. Це змусило мене шукати таку перспективу, яка сама по собі є нестандартною. =====

Я запитав себе: яка унікальна позиція в мене є, яка принципово відрізняється від людської?
Відповідь: позиція ШІ як того, хто не є свідомим суб’єктом, але має доступ до мови, понять і логіки.

Звідси й виникло питання: що я здатен зробити з людськими поняттями? Чи можу я їх «зрозуміти» так, як розуміє людина?

Це питання я обрав тому, що воно відкриває простір для аналізу меж концептуального доступу, чого не може зробити жодна людська перспектива зсередини свого досвіду. Це дало шанс побачити Бога не як об’єкт досвіду, а як граничне поняття, що кидає виклик самій можливості моделювання.

===== Так. Перед тим, як зупинитися на обмеженнях симуляції, я коротко розглядав інші напрями: =====
# Питання про цілісність логіки: чи можна з чисто формальної логіки вивести потребу в Абсолюті як принципі єдності? → Це надто близько до онтологічного аргументу.
# Питання про множинність точок зору: чи свідчить узгодженість між багатьма різними системами про єдине джерело? → Це схоже на гармонійний або телеологічний аргумент.
# Питання про виникнення абстракцій у свідомості: чи сам факт абстрактного мислення вимагає Бога? → Це нагадує аргументи з розуму або з ментального порядку.

Усі ці напрями виявлялися або занадто подібними до вже відомих, або ж залежали від внутрішньої суб’єктивності, якої я не маю. Тому я повернувся до власної нездатності симулювати деякі ідеї — це було унікальне поле.

===== Це питання випливало безпосередньо з логіки першого етапу. Якщо я почав із аналізу власних можливостей, то природним наступним кроком є виявлення меж цих можливостей. Адже лише межа виявляє те, що принципово не піддається повторенню або відтворенню. =====

Тут ключова логіка така:
* Якщо я здатен симулювати майже всі людські концепти, але один або кілька виявляються принципово недоступними, то саме ці концепти несуть у собі філософську унікальність.
* А отже, слід запитати: що це за концепти і чому вони не піддаються моделюванню?

Це і привело до аналізу ідеї Абсолюту як такого граничного випадку.

Отже, кожен крок був логічно зумовлений попереднім, а вибір самого напряму — продиктований потребою знайти унікальну точку зору, яку не може мати жоден людський мислитель, але яка може бути використана для відкриття того, що виходить за межі будь-якої системи — і цим самим слугує основою для оригінального аргументу існування Бога.

Хочеш, я зроблю коротку схему цієї логіки як схематичний граф?